Про Сергія Курбатова

Сергій Курбатов був моїм добрим знайомим — надзвичайно світлою, інтелігентною та уважною людиною. 

Він народився в Сумах, закінчив Сумський педагогічний університет, працював учителем історії, права, філософії й естетичного виховання. До речі, був моїм викладачем у гімназії з кількох предметів.

Згодом він захистив кандидатську, а потім докторську дисертацію з філософії та став старшим, а згодом — головним науковим співробітником Інституту вищої освіти НАПН України, де очолював відділ лідерства та інституційного розвитку вищої освіти. 

Він також був заступником головного редактора журналу «Філософія освіти» й членом редколегії журналу «Вища освіта в Україні».

Сфера його наукових інтересів охоплювала філософію освіти, феномен університету в умовах глобальних трансформацій, інтернаціоналізацію та якість вищої освіти, університетські рейтинги, освітню політику й роль університету в сучасному суспільстві. 

У своїх публікаціях він, зокрема, аналізував доступ до університетської освіти в Україні, трансформації після розпаду СРСР, проблеми масифікації та освітньої нерівності.

Сергій тісно співпрацював з Уппсальським університетом у Швеції як affiliated researcher в Інституті російських та євразійських студій, брав участь у міжнародних дослідницьких проєктах, читав лекції у різних країнах, поєднуючи український освітній контекст із західноєвропейською академічною культурою.

Курбатов був не тільки дослідником освіти, а й поетом-хайкістом.

Він публікував хайку з 2006 року, зокрема в міжнародному журналі Ulitka.

Брав участь у міжнародних конференціях хайку, зокрема у World Haiku Association — у Литві, Японії та Італії.

Його хайку перекладали на різні мови, а деякі твори увійшли до міжнародних антологій.

Одне з його найвідоміших хайку:

“so easy to say

farewell to the past —

the swallows in the sky”

Його життя дуже рано і трагічно обірвалося.

Сергій помер 2 червня 2023 року у віці 51 року.

Я пригадала його саме зараз, коли, оновлюючи власний сайт, випадково натрапила на його статтю про мою виставку:

«Прозрачной кистью сна…»: об акварелях Ольги Быковой

Було так тепло усвідомити, що ця публікація була повністю його ініціативою — щирим жестом підтримки, без жодного прохання з мого боку.

Дуже прикро, що такі талановиті люди так рано покидають цей світ.

Їх нам тут дуже не вистачає.